ЗМІ вже давно стали невід`ємною частиною нашого повсякденного життя. Здавалося б, це цілком закономірна тенденція, з огляду на темпи розвитку медиатехнологий. Але автор не просто констатує цей очевидний факт, він пропонує свій погляд на ситуацію крізь призму антропології медиа. Він відмовляється розглядати медиакоммуникацию як потік, що рухається в єдиному заданому напрямку: винятково до пасивного одержувача. Він пропонує метафору оркестру, учасники якого знають про існування певних кодів і правил (мелодії), що дозволяють їм взаємодіяти один з одним. У цьому процесі й з`являються так звані провідники - які пропонують (іноді досить наполегливо) свою версію певної події, містифікатори - що вміють створити серпанок таємничості навіть навколо неабиякої події, тим самим підвищуючи рейтинги й розширюючи аудиторію певного ЗМІ, ну й, властиво, єретики - багаторічні норми, що порушують, і канони медиакоммуникации. Всі вони впливають на наш спосіб сприйняття того, що ми бачимо й чуємо з новин, формуючи відношення до що відбувається як на локальному, так і глобальному рівні. Це свого роду стражи влади (або опозиції), які імпліцитно формують її імідж. Тенденція цілком звична для більшості країн, але від цього не менш цікава - як для дослідників медиа, антропологів, соціологів, так і для аудиторії всіляких ЗМІ. Обізнаний значить збройне - саме такий посилання цієї книги, автор якого намагається застерегти від пасивного усмоктування потоку інформації.: (*)(@)